Базовий рівень підготовки фізичного терапевта досягається успішним завершенням відповідної освітньої програми другого (магістерського) рівня, метою якої є формування фізичного терапевта як компетентного та самостійного практика.
Клінічне навчання / клінічні практики є важливим компонентом освітньої програми підготовки фізичних терапевтів базового рівня, який реалізується у середовищі, що сприяє професійному розвитку студента та стимулює формування самостійного та компетентного клініциста. У клінічних умовах студенти-фізичні терапевти мають змогу інтегрувати фахові знання, уміння та професійну поведінку, а також розвивати основні клінічні навички обстеження, планування, втручання та контролю.
Університет повинен забезпечити кадрову одиницю – координатор клінічного навчання. Ця особа має бути фізичним терапевтом, штатним науково-педагогічним працівником відповідальним за компонент клінічного навчання академічної програми. Роль координатора клінічного навчання передбачає:
- Організація та забезпечення клінічного навчання згідно законодавчих, етичних та практичних професійних настанов;
- Налагодження та підтримка комунікації з уповноваженою особою від бази практики упродовж клінічного навчання;
- Укладання договору про співпрацю між Університетом та базами практики;
- Встановлення цілей клінічної практики та прогнозованих результатів клінічного навчання на базі практики (Додаток 3);
- Надання настанов клінічним супервізорам щодо очікуваного рівня засвоєння результатів клінічного навчання студентів (Додаток 6);
- Комунікація зі студентами щодо встановлення та досягнення очікуваного рівня результатів клінічного навчання;
- Комунікація з клінічними супервізорами щодо виконання академічної програми та досягнення очікуваних результатів клінічного навчання;
- Підготовка документації та контроль за її веденням;
- Оцінювання загальних результатів клінічного навчання;
- Вирішення конфліктних ситуацій під час клінічного навчання.
Між закладом вищої освіти та базою практики укладається офіційний договір про співпрацю, який визначає обов’язки сторін. Базами практик можуть бути реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи у галузях охорони здоров’я, соціального захисту, освіти тощо, які забезпечують усі аспекти менеджменту пацієнта / клієнта з порушеннями функцій та обмеженням життєдіяльності, що потребує фізичної терапії: обстеження, планування, втручання, контроль та їхні складники. Причинами дисфункцій можуть бути неврологічні, кардіо-респіраторні, м’язово-скелетні та інші порушення або їх поєднання. Студентам слід надати можливість працювати з пацієнтами / клієнтами різного віку та у різних клінічних умовах, демонструвати професійні навички та поведінку, щоб досягти результатів клінічного навчання.
Клінічне навчання здійснюється під супервізією фізичних терапевтів, які працюють на базах практик. Основна роль клінічного супервізора полягає у створенні умов для досягнення очікуваних результатів клінічного навчання.
Відповідальність фізичного терапевта як клінічного супервізора передбачає:
- Науково-методичне та організаційне забезпечення клінічного навчання;
- Знання законодавчих, етичних та практичних професійних настанов;
- Планування діяльності студента під час практики;
- Забезпечення супервізії відповідно до рівня очікуваних та досягнутих результатів клінічного навчання (Додаток 3);
- Оцінювання успішності студента, шляхом безпосереднього спостереження;
- Виконання ролі професійної моделі для наслідування студентом упродовж клінічної практики.
Під час клінічної практики, яка передбачає безпосередню взаємодію студентів з пацієнтами, один клінічний супервізор керує роботою не більше трьох студентів. Університет вибирає очікувані результати клінічного навчання з Додатку 3.
Метою виконання клінічного компоненту освітньої програми є досягнення студентом четвертого рівня засвоєння усіх вісімнадцяти результатів клінічного навчання.